Свято Останнього дзвоника.

          Останній дзвоник — він звучить для кожного по-особливому, але для кожного важливий.

           25 травня цього року в черговий раз  прозвучав він в Коритненській школі.

              Шкільні роки — це найсвітліша, найбезтурботніша пора у житті. Іншої такої не буде, бо життя дасть кожному свої уроки, у нього свої закони, свої круті віражі, свої пороги, через які не кожному переступити, яких не кожному здолати, а школа — це той час, коли все легко, все можливо. Ростуть діти, дорослішають із класу в клас. Ще тільки зустрів їх шкільний поріг — маленьких, наляканих новим і невідомим, а вже ось вони — випускники, стоять на цьому ж таки порозі — дорослі, гарні, веселі і трохи сумні через розлуку, яка скоро настане.

І хочеться на цьому порозі побажати дорослим-дітям, нашим дітям, щастя і радості, успіхів і перемог. А зараз — шкільна лінійка, остання лінійка у їхньому житті, у шкільному житті. Хай вона запам’ятається їм світлою, радісною, а рушники, які подарують їм мами, хай будуть оберегом. Так завжди було в Україні, що в довгу дорогу мати дарувала рушник, а це ж їхня дорога, найдовша дорога в самостійне життя, то коли ж, як не зараз, подарувати вишитий рушник дитині, щоб стелилась ця дорога легко і радісно, щоб був він оберегом у цьому складному світі!

   А вчителі, які зараз проводжають випускників, знову ввійдуть в класи, щоб продовжити свою нелегку роботу, разом з учнями, що сьогодні святкують свої невеличкі перемоги, отримуючи з рук директора грамоти та дипломи.